ПУТЬ христианская миссия: комнаты исцеления в Украине
Христианская миссия ПУТЬ: исцеление и освобождение
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
КОМНАТА ИСЦЕЛЕНИЯ
СКОРАЯ ПОМОЩЬ
РЕГИСТРАЦИЯ НА КИ
ОТКРЫТЬ КИ
КНИЖНАЯ ЛАВКА
БЕСЕДКА
200
Поиск
Главная » Свидетельства » Мои файлы

Газета "Експрес" (Львів), 2009: Найжахливіше те, що люди не вірять у дива
28.08.2012, 13:49

Найжахливіше те, що люди не вірять у дива

 

«Ви знаєте, мене справді могло врятувати лише диво, й воно трапилося. Вірніше в моєму житті таких дива було два, -- розповідає 44-річна киянка, директор Авторської Школи Архітектури та Дизайну Ірина Бєлова-Сморж. – Спочатку я зцілилася від алкоголізму, а потім від раку. Сьогодні я щаслива, задоволена життям жінка.

 

Дух алкоголю не випускав мене зі своїх пут років десять. Хто б міг подумати, чим обернуться для мене посиденьки за келихом коньячку. Він надихав мене до нових ідей, я ж людина творча,  але що ж вийшло.. Батьки не могли зрозуміти, що коїться з їхньою єдиною дитиною. Сімя у мене інтелігентна: батько викладач інституту, мама – науковий редактор. Ви навіть не можете уявити, скільки вони в мене вкладали, дали хорошу освіту,  аж тут раптом таке… У нас вдома ніхто не пив, на святковому столі з"являвся лише графинчик з вином. А  тут ... я добре знала, що таке запої місяцями, біла гарячка. Поступово у моєму тілі зруйнувалося все. Я вмерла як мама, як дитина, як дружина, як жінка, як спеціаліст. Була хорошим архітектором, але ж самі розумієте, я втрачала свою роботу. Розлучилася з чоловіком.

 

Де батьки мене тільки не лікували, та все було намарне. Я перетворилася на щось страшне, що може залишитися від людини, мене покрили жахливі гниючі рани. Я  бачила свої кості! Не могла доторкнутися пальцем до кінчика носа, не знала, яка  пора року на вулиці. Я запитувала нарколога «Чи знаєте, що таке похмілля, коли із рота йде піна?» Він відповідав, що ні, і я кричала: «Тоді про що ми з вами будемо розмовляти?» Коли лікарі порадили батькам змиритися з тим, що є, тато сказав, що даремно прожив своє життя, а мама вже пізніше показувала багатоповерхівку, з якої хотіла кинутися вниз. Якось батько дав мені газетку, у якій я прочитала історію до половини схожу на свою, а потім йшлося про зцілення вірою. Це мене зачепило, що я аж розплакалася. Я завжди вірила, що Бог існує, на моїй шиї завжди був хрестик. Але напевне цього було замало. Я почала молитися, читати Біблію і це мене врятувало. Та й перед тим у мене було якесь внутрішнє відчуття, що це не кінець…

 

Ось так. Дива бувають. З того часу відколи я перестала пити пройшло років десять… Згодом я заснувала свою Авторську Школу Архітектури та Дизайну.

 

Та зовсім недавно прийшла до мене нова біда -- рак шийки матки третього ступеня. Ви знаєте, страху не було. Адже я ніколи не забувала, як Бог порятував мене від алкоголізму. Єдине, що я трохи здивувалася звідки це, адже я людина віруюча. Вирішила в цьому розібратися. Виявляється, моя віра була міцна, та не настільки, я з новою силою шукала істину на сторінках Біблії...

 

Ми з моїм обранцем якраз планували одружитися.  Лікарі запевняли його, щоб  не робив цього, бо скоро залишиться вдівцем. Та ми, навпаки, побралися ще швидше, ніж планували, а вже наступного дня я приймала сеанс хіміотерапії. Загалом впродовж чотирьох місяців я пройшла три таких курси. Операції мені не робили, бо лікарі запевнили, що у ній немає змісту, мовляв метастази порушили кістки тазу.

 

Тим часом родичі давали сотні порад, радили різні методи народних цілителів. Та нічого не допомагало. Коли останній раз випустили з лікарні сказали, що дивись, тільки якась крапля крові, то чимдуж назад. Та я вже тоді знала, що не повернуся туди, що покладатимуся вже тільки на одного Бога. І коли кровотеча сталася я лише сильніше молилася, шептала слова із Біблії. Я відклала таблетки, бо вони мені і так не допомагали. Якимось дивним чином я точно знала, що все буде гаразд, хоча почувалася дуже погано. Після сеансів хіміотерапії у мене  в роті зійшла шкіра, утворилися гнійники, я не могла ні їсти, ні пити, ні ходити, ні спати.  У чоловіка просила більш міцніших знеболюючих  таблеток. Та ми молилися і вірили. Й диво трапилося. Весною 2006 року хвороба відступила… Відтоді я забула дорогу до тієї страшної лікарні…

 

Ви знаєте, жінки, що лежали зі мною в одній палаті, були в набагато кращій ситуації, ніж я. Але їх нема вже. І це не відповідає логіці. Це відповідає вірі. Моя віра розігрілася до такої міри,  що врешті-решт я зрозуміла Істину до кінця… Найжахливіше те, що люди не вірять в дива. А я не можу мовчати, хочу допомагати,  тим кого спіткало лихо.  Хочу поділитися своїм досвідом зцілення.

 Лопух Ірина

Категория: Мои файлы | Добавил: theway
Просмотров: 2004 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
МОЛИТВА
МОЛИТЕСЬ ВМЕСТЕ С НАМИ
ПОЖЕРТВОВАНИЯ
ПОСЕЯТЬ В МИССИЮ
Выберите сумму ЕЖЕМЕСЯЧНОГО пожертвования
  грн/месяц
МЫ В СОЦИАЛЬНЫХ СЕТЯХ
Друзья сайта
  • Комнаты исцеления
  • ДЕШЕВЫЕ АВИАБИЛЕТЫ И БОНУСЫ
  • Архив записей